Так додолу падала світла голова

20 декабря 2020 — Михаил Бондаренко
Роздягнули злидні, витрясли усе,
Богові молилися і не знали де,
Відшукати щастя і любов пізнати,
Янгола чи біса нам с тобой чекати.
Ось упали з криком на ікони сльози,
Краще бачить з неба як лютує горе,
Притискає серце, мучить і калічить,
Витісняє душу ненависть, жадоба.
Так піддай нам сили у бою жорстокім,
Не змиритись більше із таким позором,
Дай побачить сонце в темряві холодній,
І у руки биті, і у тіло світле,
Дай надію Боже серцем не зломитись.
 
 

© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0324789 от 20 декабря 2020 в 04:17


Другие произведения автора:

Дорога

Засвітила груди

Господь не врятує від біди

Рейтинг: 0Голосов: 0153 просмотра

Нет комментариев. Ваш будет первым!