Забутись світло не дало,
Весь час пригнічений ішов,
І тільки в темряві шукав,
Я тихий, неспокійний голос.
Ось знову шепіт за спиною,
Куди тікати від журби?
Застигнути не чути сліз,
Закаменіти з болем у грудях.
Але рука все тягнеться до когось,
Не відповість ніхто,
Жартує, біситься по колу,
Де гнів весь мозок обійняв.
І я кричу не розуміючи до кого,
Нікого, нікого поруч не було,
Лише здавалося що знову,
Я помираю уві сні.
Другие произведения автора:
Пливе й вихваляється підло
Душі я кращої не знав
Подолай у собі
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
