Усе упало у калюжу

8 сентября 2018 — Михаил Бондаренко
Запалі очі і тривога,
Ненависть передавить руку,
Жахливий сморід травить душу, 
Гидота вирвалась на світ. 

І ти смієшся у калюжі, 
Обличчя злилося із брудом,
Ти мариш в темряві глухій,
Як черв повзеш серед каміння.

Ми завтра разом пропадем,
Ми дивний світ відкриємо у глині,
І очі видавить земля,
Слизька наповнена стражданням.
 

© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0291617 от 8 сентября 2018 в 00:50


Другие произведения автора:

Як тінь ти із тіла мовчки пішла

Серце

Ти залiпи менi обличчя

Рейтинг: 0Голосов: 0236 просмотров

Нет комментариев. Ваш будет первым!