Ти залiпи менi обличчя

8 сентября 2018 — Михаил Бондаренко
Ти заліпи мені обличчя,
Щоб сліз не бачити гірких,
Як тісно стало в світі жити,
Усе зруйновано людьми.

А нас давно втоптали в землю,
Переламали всі кістки,
І топлять злидні, злидні люті,
Аж голова кругом іде.

Навколо світяться вітрини,
Горлають п'яні дітлахи,
Сьогодні янголи повісяться,
А завтра випадуть зірки.

І упираешься ногами,
Щоб вік не чути гіркий крик,
Аж тільки в серці не спокійно,
Набридло гризтися і битися.

Понуро дертись по стіні,
За вік прожитий у лахмітті,
І перейматись як у сні,
Душевні рани переносить.
 

© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0291616 от 8 сентября 2018 в 00:50


Другие произведения автора:

Душі я кращої не знав

Ти не вийдеш iз кола живим

Де твоя гідність скажи мамо?

Рейтинг: 0Голосов: 0218 просмотров

Нет комментариев. Ваш будет первым!