У безодні страждання облиш

24 августа 2017 — Михаил Бондаренко
У безодні страждання облиш,
Знаю вигризуть миші обличчя,
Але ти кричати не смій,
Прийде час блукання у стінах.

Там століття як година мине,
Не ступай слідом за мною,
У канаві слизькій пропадеш,
Якщо з темряви ногу не виймеш.

Чуєш знову цокотіння зубів,
Чому ти застиг, не смієшся?
Твій давно закінчився світ,
А в моєму радіти не місце.
 

© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0270337 от 24 августа 2017 в 23:16


Другие произведения автора:

Тобі на голову плюють

Надієшся у темряві молишся

Пливе й вихваляється підло

Рейтинг: 0Голосов: 0300 просмотров

Нет комментариев. Ваш будет первым!