Москва згоріла, тигр сконав,
у Чорнобаївці спокійно.
В Рудому лісі бог роззяв
сумує за своїми. Сильно.
Най кожна куля, що ввійшла
в дитину, в жінку, в українця,
повернеться, як зло до зла
і лють капкана до мисливця.
Нехай зворотню бандероль
отримають хто слав снаряди
та виконають жертви роль
навиклі чатувати гади.
Ми їхній вирок, як би там
огидно не було робити
роботу, що так любить хам.
Хоча... чом би й не порадіти,
коли панує Вищий суд
і Справедливість відтинає
гнилі гілки, коли несуть
горами їх де піч палає?
16.04.2022.
Другие произведения автора:
Ничего, кроме радости творчества
Десь на сліпих схожі поети
Як завжди...
Новые
Меню
