Як завжди...

Поезію глушить ревіння мопеду,

чи фура за вікнами,

ані про що балачки,

плітки по мобільному,

дрель у сусідній квартирі,

реклама, камлання новин,

унітаз, що спускають,

шкварчання плити

— погребальний нав’язливий фон,

практично уже непроникний для них:

ахіллів, тристанів, кухулінів,

ще багатьох,

хто мав би з тобою зустрітись

на розі в плащах чи доспіхах,

натомість отримав

сорочку свою гальмівну,

хворо зблякнув,

зіщулився, гикнув,

забувши плюмажем змахнути,

і вкинув пигулку до рота...

А хтось

зронив під диван товсту книгу,

яку сто разів намагався читати,

яка мала б стати потертою добре,

а хтось поривався подібне писати,

проте осушити

цей трунок

вже більше

несила,

несила

і ліньки

обом.

21.08.2023.

Другие произведения автора:

Вишневой чешуей по тротуарам

Лето 2005-го

Тюльпан и тюрьма