Десь
на сліпих схожі поети;
світ сприймають
в їхній уяві,
пальцем малюють на склі
дощовім.
Тож інколи тануть часи,
континенти,
війна в плащі тупоче
кривавім,
хтось щось доводить завзято
їм -
що ніби нема ні слова, ні
мови,
міці, сенсу в строфах не буде,
лише
тільки звук, наче вдарили в дзвін!
І
тече луна крізь ліси та діброви,
її
вже зачули майбутні люди...
А що ж
поет? Він, як завше. Один.
1.06.2022.
Другие произведения автора:
Лохократия
Просто гномики
Я затонувший корабль с несметным сокровищем...
Новые
Меню
