Серце
кулю цілує,
молоде і гаряче серце.
А
Кащей в підземеллі пирує,
доки молодь
стинається в герці
з його військом,
його кістяками,
що налізли з гробів
на Вкраїну!
Страшна битва... Прийшла
смерть за нами,
але битимемось до
загину.
Як в московії з краю до
краю,
у Кащеєвім краю, багато
тріпачів
та повій - добре знаю,
бо ж навчався
там. Нібито вата,
наповзає на очі
та вуха
тая мова, "велика й могуча",
і
виснажує мізки посуха,
незрівнянна,
облудна, тріскуча.
І п...дять вони
всі, доки поряд
яничари рашистські
вбивають;
одне одному дозами
колять
героїн словесів, промовляють
під
горілочку до посиніння -
цим закінчується
їхня участь
у двобої. Слиняве лушпиння
з
вуст "гуманних" злітає. Палюча
совість
їхній басейн оминає,
бо забруднитись
гребає в ньому.
Кожен з них невимовно
страждає,
але знає: кацапському
дому
треба так, щоб горів поряд
інший,
необхідно, залізно, і крапка.
Кожен
з них і читає, і пише,
в мертвих петлях
шизоїдна бабка!
28.07.2022.
Другие произведения автора:
Пірокінез
Мусороходы
Слышу выстрел из контрольного далёка
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
