Що ж це із нами, Господи?
Як збігає час, утікає пісок

у скляну та прозору колбу -
як же швидко і невблаганно, наче

ми й спинитися більше не можемо вже,
вороги та злочинці... Ти спостерігаєш,

і здається, що Ти не втручаєшся навіть.
Але, Боже, присутність Твоя так незмінна,

як повітря й земля. Отже це відчуття
коливання її під ногами правдиве.

Але, Царю, й не жили іще, тільки спрагло терпіли!

Влий у чашу джерельної хоч наостанок.
І дітям, і нам...


17.06.2022.