Проїлась правда і любов,
Давай війни й голодомору,
Щоб світ людський не сумував,
Промий в канаві подивись
Ганебна жадібність і підлість,
Збиває з ніг колотить тіло,
А потім тяжко відкажи,
Що хочеш жити як людина.
Людина підла по собі істота,
У бруду звикла існувати,
Собі подібних катувати,
І дивуватися природою,
Коли у пеклі все горить.
Як відвернутись від омани,
Коли у темряві весь світ,
І кожен стогне, і ридає,
Ярмо на шиях набридає,
Ступити крок нам не дає,
Скребешся тісно по куткам
Все тіло холод охопив,
Ненависть душу роздирає.
Другие произведения автора:
Усе упало у калюжу
Господь не врятує від біди
Де твоя гідність скажи мамо?
Новые
Меню
