Метаморфоза з прикутим

Вони полишили його,

скоцюрбленого в заметілі,

із металевим ланцюгом

від щиколотки. Мав він цілі

з гранатомета поцілять,

але не мав уже бажання,

і щоб не змився, інший тать

узяв на поводок. Ще зрання,

мабуть, до ранку там він був,

перетворившись на колоду,

таку ж, як стовбур, що судьбу

його з'єднав зі смертю. Воду

не у вино – в жагучий сніг

поволі претворяли висі.

Кудись він повз чи навіть біг,

сірко без будки, в білій тирсі.

13.03.2022.

Другие произведения автора:

Два акафиста

Р/культура

Сколько белых бинтов