Я нічого не бачу навколо,
Сльози знову затуляють дорогу,
Це життя наче довга пустеля,
У якій ні початку, ні краю.
Не ступити і не стримати жару,
Щоб від болю все тіло стискалось,
Віднайти у безодні вогонь,
До кінця лише ним зогріватись.
Щоб не тішити душі своєї,
Задарма проживаючи в світі,
Я готовий серце віддати,
За короткі проблиски світла.
Але ні це обман для сліпого,
І прощення я не прошу,
Скільки років блукання в пустелі,
Власний голос чути в журбі.
Каяття очищаючи душу,
Розтрощили серце моє,
Я нічого не бачу навколо,
Лиш голодну і немічну смерть.
Другие произведения автора:
Таких немає дурнів у природі
Дорога
Ти тішишся злобою в ямі
Новые
Меню
