Ми голодранцi

З'їли обличчя сумнів і сльози,
Марно живем на землі,
Де у головах кожного дурість,
Більше не замінимось ми.

Звикли терпіти поки ударять,
Мовчки помремо у сні,
Чую погрози так голодранці
Європі продались гнилій.

Все бачать очі, а слова немає,
Молитви як діти сліпі,
Кожен ридає і просить копійку,
Дай йому клапоть, жити набридло в пітьмі.

Так цей клубок коло серця,
Наче плювок на душі,
Треба боротися знаємо напевне,
Але віримо не тим.