Не греет солнце на чужбине

Таарас ШЕВЧЕНКО
(Из «Кобзаря»)

Перевод Фатулева Сергея
11.05.2011 г.
г. Самара

***
Не греет солнце на чужбине,
А дома слишком уж пекло…
Мне было также нелегко
И в нашей славной Украине.

Никто меня не привечал,
Меня носило, было плохо,
Бродил себе, молился богу
И злое панство проклинал.

И вспоминаются былые
Века, священные места,
Тогда повесили Христа…
Но терпит с нами сын Марии!

Не радостно и горько мне…
Но счастья мне нигде не будет
Ни в Украине милой, люди,
Ни в чужедальней стороне.

Хотелось бы совсем немного…
Не схоронили б москали
В гробах из дерева чужого,
Хотя бы горсточку земли
Из-за реки, Днепра святого,
Святые ветры принесли

Мне б на могилу… Сердце гложет,
Хотелось бы... да что гадать...
Зачем же бога волновать,-
Коль по-другому быть не может.

(Вторая половина 1847,
Орская крепость)
_________________________

Тарас ШЕВЧЕНКО
Оригинальный текст

***
Не гріє сонце на чужині,
А дома надто вже пекло.
Мені невесело було
Й на нашій славній Україні.
Ніхто любив мене, вітав,
І я хилився ні до кого,
Блукав собі, молився богу
Та люте панство проклинав.
І згадував літа лихії,
Погані, давнії літа,
Тойді повісили Христа,
Й тепер не втік би син Марії!
Нігде не весело мені,
Та, мабуть, весело й не буде
І на Украйні, добрі люде;
Отже таки й на чужині.
Хотілося б... та й то для того,
Щоб не робили москалі
Труни із дерева чужого,
Або хоч крихотку землі
Із-за Дніпра мого святого
Святії вітри принесли,
Та й більш нічого. Так-то, люде,
Хотілося б... Та що й гадать...
Нащо вже й бога турбовать,
Коли по-нашому не буде.

[Друга половина 1847,
Орська кріпость]