Занадто багато місця в людському серці

***

Занадто багато місця в людському серці!

Вміщає горе, страждання, чорніє від лиха,

страха, ненависті, вибухів, смерті... і б’ється,

йде, як старезний годинник, підхрипує стиха.

Бо і пожалітися нікому, адже навколо

такі ж, як воно, і зарадити їм неможливо,

а потім вже навіть зрадіти — безжалісна школа

життя його п’є та висушує. Просто на диво

міцне, безрозмірне, хоч ніби давно уже хворе,

хвилинами розпачу давиться, себе дивує,

що стільки вже в нього улилося: цілеє море,

а досі не луснуло, молиться, плаче й німує,

благає, картається, спати ночами не може,

позбавитись кари цієї — також; і розплата

отим посилається з легкістю й милістю, Боже,

в кого не боліло, жорстке, як могильна лопата...

07.07.2023.

Другие произведения автора:

Венеция

Полшага

Дневник наблюдений за облаками