***
Вже мають почати
плакати
ікони струмками
кривавими,
вже мають з
цвяхів Розіп'ятого
вони проливатись
усюди,
бо кров
підступила до неба
і помсти благає у
відчаї,
невинна, ні в
чому невинна;
вже краю немає
тій крові,
вже світ залила
вона гаряче,
і тільки сліпі й
окаянні
не бачать її,
відвертаються,
байдужі від неї
ховаються,
шукають слабкі
виправдання,
підбочуються
лицеміри:
мовляв, так їй
треба, все добре,
і псів заохочують
мовчки,
а ті лише раді
вмочати
у неї розжарені
пики,
гладкі, ненаситні
убивці.
І тільки ікони
всі відають,
що буде, яке зріє
лихо,
і мовчки,
скорботно ридають
червоним, червоним,
мов блискавка,
яка завтра небо
розколе…
12.03.2022.
Другие произведения автора:
Чотирма рядками
Пропал с радаров
Флажок на древке