Руно

Руно

 

Щастя міліє

Людські надії

В журному тупику

Тож напинай-но

Синє вітрило

Хвилю долай важку

 

Аста ла віста

Рветься намисто

В кожного роду

Свої незгоди

 

В землю коріння

Вгрузло і тінню

Мляво там залягло

Серце в небесну

Стримить батьківщину

Та відчуває зло

 

Років імлисте

Рветься намисто

В кожного роду

Злидні-незгоди

 

Там де біля броду

Починається розмай

Ми світанки згаяли дарма

Лист до небокраю

Не перейде небокрай

Тільки угорі конає тьма

 

Котиться з горба

Незграбна торба

Вщент розбиває човна

Інший ставати

Та будувати:

Стане ще нам руна

 

Років імлисте

Рветься намисто

В кожного роду

Свої незгоди

 

Там де біля броду

Починається розмай

Ми світанки згаяли дарма

Лист до небокраю

Не перейде небокрай

Тільки угорі конає тьма

 

В землю коріння

Вгрузло і тінню

Мляво там залягло

Серце в небесну

Стримить батьківщину

Та відчуває зло

 

Років імлисте

Рветься намисто

В кожного роду

Свої незгоди

 

Щастя міліє

Людські надії

В журному тупику

Тож напинай-но

Синє вітрило

Хвилю долай важку

 

Аста ла віста

Рветься намисто

В кожного роду

Свої незгоди

 

Там де біля броду

Починається розмай

Ми світанки згаяли дарма

Лист до небокраю

Не перейде небокрай

Тільки угорі конає тьма

 

Аудиофайл  http://www.stihophone.ru/works.php?ID=28040

 


 Перевод на русский

 

 

Руно

 

Счастья мелеет

Людские надежды

В горестном тупике

Так поднимай же

Синий парус

Тяжелую режь волну

 

Аста ла виста

Рвется нить ожерелья

У каждого рода

Свои невзгоды

 

В землю корни

Врылись и тенью

Вяло там залегли

Сердце в небесную

Стремится отчизну

И ощущает зло

 

Годов мглистое

Рвется ожерелье

У каждого рода

Нищета-невзгоды

 

Там, где у переправы

Распахнулась ширь

Ми истратили рассветы зря

Письмо к горизонту

Не пересечет горизонт

Только в вышине кончается тьма

 

Катится с горки

Неуклюжая торба (детская украинская считалка: «Котилася торба з високого горба…»)

В щепки разбивает челн

Другой становиться

И строить и ладить:

Хватит на наш век руна

 

Годов мглистое

Рвется ожерелье

У каждого рода

Свои невзгоды

 

Там, где у переправы

Распахнулась ширь

Ми истратили рассветы зря

Письмо к горизонту

Не пересечет горизонт

Только в вышине кончается тьма

 

В землю корни

Врылись и тенью

Вяло там залегли

Сердце в небесную

Стремится отчизну

И ощущает зло

 

Годов мглистое

Рвется ожерелье

У каждого рода

Свои невзгоды

 

Счастья мелеет

Людские надежды

В горестном тупике

Так поднимай же

Синий парус

Тяжелую режь волну

 

Аста ла виста

Рвется нить ожерелья

У каждого рода

Свои невзгоды

 

Там, где у переправы

Распахнулась ширь

Ми истратили рассветы зря

Письмо к горизонту

Не пересечет горизонт

Только в вышине кончается тьма

 

 


© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0166830 от 31 мая 2014 в 12:12


Другие произведения автора:

Піски

Нравится - не нравится

12

Рейтинг: 0Голосов: 0788 просмотров

Нет комментариев. Ваш будет первым!