Все до краплі у келиху, "Нас", вже тепер не існує,
час минув, і кохання, неначе, як і не було.
Що накоїли ми, де поділося наше тепло,
і чому у ночі я твій образ жаданий цілую...
І чому все до краплі, чому перевернутий келих,
Чи не варто підняти його, і наповнити знов.
Боротьба де за щастя, де ніжність минулих розмов,
спільний дім, і кімната, і тіні в ковзанні на стелі…?
Чи не варто забути образи взаємно – безглузді,
чи не варто із келиха пити бажання для двох?
Нам піднесло життя незабутній до болю урок,
гіркий присмак додав у розпещені ніжністю душі…
Я підняв і тримаю в руці келих наших стосунків,
мені щиро шкода, "Нас" немає, мені дуже зле.
Висувати умови…? Навіщо є слово "але"…?
Келих повен кохання і страсті палких поцілунків…
©Сергей Куринный 10 января 2013 г., 9:49:01
Другие произведения автора:
Сегодня ты другая
Что-то время не вяжет мысли
Меня здесь нет
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
МОЖНО ПЕРЕВОДДД!!! 
