26.10.08
04:20
«А»:
Нова сторінка у моїм житті,
Її скоріш я хочу написати,
Щоб щастя зустрічалось на путі,
І щоб лише хороше могла знати.
Мені всі кажуть: про хороше лиш пиши.
А я пишу, що бачу, відчуваю.
Матеріальні всі слова мої, я знаю.
Тож вибір є: пиши, або диши.
Я хочу жить, а не писать не можу.
І словом різним я людей тривожу,
На мене в суд уже чотири рази
Збиралися ці люди подавати.
Ось так, чомусь віршоване словечко
Від правди ходить зовсім недалечко.
Та рима, і мої хореї й ямби
Стріляють точно в ціль, як в око мов би.
Чи в серце? А чи є там щось похоже?
Коли збиралися ці люди, дуже схоже,
Що пару запчастин їм не хватило:
Душі і серця. Їх не видно, як це мило!
Ссавець, тварина, навіть в неї серце стука,
Відлунює хоча й пустим та звуком.
А без душі людина? Що це? Нонсенс.
Бездушний робот, з мікрочіпом схожий.
На землю нашу вторглися машини
Із НЛО, й захоплюють невпинно
Тіла усіх, у кого серця мало.
Й душі, якої так не вистачало.
Другие произведения автора:
В школу
Школа життя
Под впечатлением рекламы