"... і побачив я звіря...”
Откровення.
Годо — то
земна надія.
Очікуючи на
Годо,
очікують
виходу на авансцену
пророка її
й ватажка
десятки
земних племен.
Її Мойсея і
Авраама...
Вдивляються
очі скляні в далину.
Бо хто подарує
усе,
на що чи
таємно, чи явно
розраховували
повсякдень:
молочні
потоки з кисельними берегами,
вагони
батонів,
щоб вмочувати
в ці ріки,
блискучий
п’ятак нерозмінний,
свободу на
витівки в рамках закону?
Тільки Годо.
Жменька
скромних бажань —
і безліч
сторіч розчарування.
Не треба
захмарних палаців.
Хай прийде
Годо.
Не треба
рибок і прісних хлібців
як доказу
сили та щирості влади.
Хай прийде
Годо,
захаращену,
темну, брудну авансцену
на розсуд
свій прибере!
Єдиний, хто
зможе.
А ми вже
чекаємо пристрасно, довго,
і серце наше
готове,
і квіти в
наших руках.
Геть Автора!
Тільки Годо.
Ненавидимо
абсурд.
08.10.2023.
Другие произведения автора:
Древний мир
Книжные полки, сосны, три буквы
Федор Михалыч на портрете
Новые
Меню
