Як сумно бачити тебе самотню
Крізь непоборну легкість скла.
Ти позабула, що сьогодні,
На тобі усмішка була.
Вже котрий день погаслі почуття
Давно відквітлого кохання.
І все твоє надломлене життя,
Немов душі безсилої стенання.
І ця, на перший погляд, постанова,
Де грає лиш одна актриса,
Розпочинається раз пораз з того,
Що опускаються куліси.
І, наче брами сцени золоті,
Що відокремлюють тебе від світу,
Твоя любов плести насамоті
Зів`ялого кохання квіти.
25.07.2013
Другие произведения автора:
Скамарох
Горе
Голубь
Новые
Меню
