Гірке життя, коли нема кохання
І нікому промовити "люблю".
Нездійсниним лишилося прохання
Під призмою гірського кришталю.
Минають дні, а з ними почуття,
Якими серце жило довгі роки.
Мені бракує справжнього життя -
А дні проходять невблаганним кроком.
Потроху завмира та гасне
Яскраве полум`я в моїй душі.
Все більше на путі моїм нещастя
Та ворогів серед товаришів.
Любов - жахливе почуття надії -
Нікому непідвласного буття.
Любов - коли вмирають мрії,
Не просячи ні в кого каяття.
Важке та сповнене печаллю
Я серце подарую тобі, світе -
(Бо сонця навесні не вистачає)
Нехай воно, як зірка, світить!
І, може, хтось згадає юнака...
Його усмішку, невеселі очі.
Я, начебто, нічим не дорікав
Зіркам, та охоронцям ночі.
Я стану зіркою, сузір`ям із зірок.
Ділитимусь холодним світлом,
Не роблячи безглуздих помилок,
Не дивлячись як чинять підло.
Люби пітьму тепер, моя душа -
Вона згодиться - яскравіш світити.
Прошу тебе - любові не лишай,
Аби кохану зміг прихистити.
12.03.2013
Другие произведения автора:
Твой взгляд
Хронос
Гадание
Новые
Меню
