Вони вже зараз розповідають,
що ця війна в російські підручники
ввійде почесно, уже гортають
в уяві їхній школярські пальчики
і шанобливо, і нетерпляче
геройську повість, роман з картинками;
хлоп'я зітхне, а дівча заплаче
над намальованими хатинками,
з яких солдати малят рятують,
на Сахалін їх відвозять фурами.
Радіють діти, не вередують.
Суворий острів із кучугурами
замість ланів і садів набридлих
віднині буде їм батьківщиною.
Доідуть поки, забудуть рідних,
які розправились з Україною,
бо всі були поголовно нацики,
бомбили місто, а далі в місто
скоріше бігли, щоб зняти хроніку,
як росіяне їх бомблять. Звісно,
розумні люди тому не вірили:
твої сусіди, китайці тощо.
Завжди було так, були ми - мирними,
та виникала чергова троща,
і руські вимушено втручалися,
і з того зиску не мали жодного.
Віками війни ці не кінчалися,
на благодійника міжнародного
Росія-мати перетворилася.
Уся, яку бачиш ти на мапі:
Московська область (ще залишилася),
та в ній якісь напівголі мавпи...
31. 03. 2022.
Другие произведения автора:
Забытый в бомбоубежище
Как Бешеный Койот стрелялся с шерифом
Чем больше грехов, тем меньше южного ветра
Новые
Меню
