На волосині світ
висить,
важкий,
просякнутий бідою;
ледь-ледь
хитається… за мить
зірветься, в
морок полетить
відсіченою
головою –
єдиний
неповторний світ,
крихка
блакитно-біла куля…
Пишіть, придурки,
заповіт,
хоч спадкоємцям
вийде дуля,
симпатики своїх
вождів,
ганебний вміст
пухлин кремлівських!
По кому подзвін,
тужний спів?
По вас, що нагло
розляглися
на території
такій,
якої б ста
народам стало,
мов на печі
Омелько. Злий
він од себе
самого, мало
йому всього,
всього, всього…
Він прагне,
лускаючи сімки,
конфліктів, бійки
– що з цього
невдовзі вийде –
мізки з плівки,
де голос фюрера
звучить,
собі не в силах
уяснити.
На волосині світ
висить.
На лавці курултай
сидить,
пліткує, як нас
краще вбити…
21.03.2022.
Другие произведения автора:
Суд
Балаганный йодль
Ланца
Новые
Меню
