Кемпінг

Шумлять дерева.

Легіт, наче грум,

укотре намагається підняти

попону поролонову, яка

відкинулася од стільця на стіл,

мов гість, що добре випив,

в двох місцях

зламалася і вклякла.

Вітерець

її за плечі тягне,

одриває,

і випускає з кришталевих рук.

Сміються діти!

Втік від хазяїв

і розгубився бернський пес,

блукає

між трейлерів, наметів...

Він - як ми.

Чи майже так.

Бо кілька крапель часу,

коли ти споглядаєш ці картини,

стікаючи по вусах,

раптом вуст

торкнуться, обпечуть і нагадають

щось інше, втрачене,

коли на учті

почетним гостем був,

щось архидавнє.

Збирай-но пилосос

і їдь додому.

03.07.2023,

Марікерке.

Другие произведения автора:

Ну на самом-то деле

Мармеладный космонавт

Черный жемчуг твоей катастрофы