Генофонд

Війна - бездарний селекціонер,
пшеницю нищить, плевел зберігає.
І скільки за кордоном їх уже,
цих жмутків бур'яну. Вже надививсь
на них у цьому райському краю,
що зветься Zeeland.
Майже невідмінні -
ті самі, що засмічували все
на Україні - ті ж обличчя, тембр
і міміка, та ж заздрість, підлість, хитрість.
Комплект національний від і до...
Як важко, бридко їх уздріти тут,
врятованих і ситих, замість кращих,
які вже не врятуються, які
скалічені, яких закрили там
в сталевій клітці, крізь котру оці,
слизькі, отруйні, легко просковзнули.
І так завжди було, і буде так.

Ось ти укляк у цім шкільнім дворі,
облитий лайкою і матюками,
помиями, що в багажі сюди
привезли українські діточки,
ці примитивні клони. Твої діти
теж будуть вчитись тут. Усе згадав?!
Вітай же "генофонд", червиву сперму.

04.07.2022.

Міддельбург.

© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0338141 от 4 июля 2022 в 18:50


Другие произведения автора:

Між обстрілами

Вороны кричат: «Горько!»

С точки зрения пешехода

Рейтинг: 0Голосов: 0101 просмотр

Нет комментариев. Ваш будет первым!