Хто це до нас завітав загадковий?
Як червоніє на лобі ознака!
Хто йому те причепив межи брови?
Явно забулений геть неборака...
Гнаний, мабуть, ніби порох, по світу.
Всі ним гидують, жахаються його.
Камінь до пахви приріс, і убитий
тінню чи хлопчика, а чи старого,
не відстає ні на крок. Як то страшно
поряд з мерцем прокидатися в ліжку!..
Віє від привида чимось парашним,
цупить направо й наліво він нишком
що потрапляє під вільную руку -
в рідних, чужих. Звірем міряє клітку,
хоч неозора та клітка. На скуку
скаржиться (гордо). Вчепляється в литку
першому стрічному, щоб відплатити
за свої праведні муки. У хмари
з відчаєм кидає раптом копито,
копає грізно... Ще й чорнії чари
шле на всі боки, бо хоче поваги;
бреше, ненавидить і дичавіє.
Має рецепт бронебійної браги,
та від садизму лише захміліє...
27.07.2023.
Другие произведения автора:
Янтарные нарты с высоким каюром
Мозги засранные
Кончалижні дебіли, помішані на таборах
Новые
Меню
