Я знов не хочу спати, знов не спиться

23.11.08

02:20

«А»:

Я знов не хочу спати, знов не спиться.

Згадалася мені ота синиця,

Яка ще влітку весело літала

І мені про любов нащебетала.

 

Я згадую оту малу сороку,

Веселу, щебетливую, нівроку,

Яка усеньке літо скрекотала,

Усіх вона будила. Спать мішала.

 

В вікно знов заглядає пара горлиць,

Вони мені дарують віру, мов би,

Щоб я могла про них розповідати,

І казку і пісні усі віддати.

 

Знов вітер спокій мій розвіяв хутко,

І весело сміється, каже: шутка,

Чи усмішка, скоріш. Та хто це знає?

Про спокій хай кохана не згадає.

 

Я бачу темну ніч, і їй не спиться,

Їй спокій, сон і затишок лиш може сниться.

Коли ж воно присниться? Хто це знає?

Для сновидінь потрібен сон, - його немає.

 

Мій сон, коханий, милий, як хлопчисько,

Ти де в просторах всесвіту зарився?

В якій з галактик ти від мене заховався?

Молю, хоч інколи до мене повертайся!

 

Для мене зараз день, як серед ночі,

Я тільки часто бачу твої очі,

Оті, в яких давно я вже втонула,

Чи, може, я у них просто заснула?

 

Мені здається, що я сплю. Так не буває!

Що я в житті одному проживаю

Ще мінімум життів з десяток,

Боже милий! Чом небо це мені тепер відкрило?

 

Я нових почуттів бачу багато.

Вони зовсім чужі, їх важко знати.

А інколи буває так прикольно,

І добре, бо в чуттях отих є воля,

 

Й бажання, і любов, і навіть сили,

Про мене десь згадав сьогодні милий,

Подумав він про мене із коханням,

І передав привіт сонечком раннім…

 

Спасибі, милий мій, що пам’ятаєш,

Що спокою і сну ти теж не маєш,

Шо ми з тобою думаємо разом,

Про це з тобою людям ми розкажем.

 

Мені здається, що чуття - лише щабелька,

До світу пізнання, лише крапелька,

Що я уже думки людські читаю,

І трошки наперед усе я знаю.

 

Від знань цих страшнувато. Скажу чесно.

Однак цікаво дуже, інтересно:

Таке, буває, люди в думках носять,

Спасибі, що озвучити не просять!

 

О,  думи,  думочки,  думки,  як вас багато!

Про це Кобзар колись казав завзято,

Про те, що їм зовсім чомусь не спиться,

А на папір скоріше треба поселиться.

Другие произведения автора:

ГРУСТЬ

Хорошими для всех мы быть не можем

За окошком брезжит чуть рассвет