01.12.2010 р.
Я у вогні згораю ніщівному…
Я у вогні згораю ніщівному
Свого кохання, що палає в жилах,
Весна життя мого, такого молодого
Все далі й далі…потопає в милях…
Куди тече ріка мого дівоцтва?
Навіщо час такий мінливий та швидкий?
Що я устигла за років свого отроцтва
І вир подій куди мене крутив?
Життя зі своїм темпом невблаганним
Несе мене дорогою все далі.
І від кохання першого – лише зів’яла квітка,
На серці ж – невиліковні рани…
Попечена душа вогнем розлуки,
Ізжалена устами ревнощів та зради.
Не будем вже ніколи ми укупі,
Та не зігріємось теплом любові та відради.
Й погасне в церкві та остання свічка,
Поставлена колись за нас с тобою,
Заупокійно заспівають про кохання,
Що повело кудись нас за собою.
А я згорю у тій любові та розпуці,
Згорю вся до останньої краплини,
В життєве літо понесу віднині
Лиш пам'ять, виболену в муці…
Другие произведения автора:
Не ходи ко мне на могилу...
Я тебе подарила ветер...
Посвящение
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
Спасибо!)))
