Віслюча шкіра
йде на барабан.
На барабані
дуже гучно грають,
тобто гамселять
парою кийків
по шкірі тій,
і, мабуть, віслюкові,
який колись
цим барабаном був,
доволі боляче
і, може, навіть,
він відчува
приниження і стид
за те, що був
таким тупим і грубим,
коли з нього
ще шкіру не злупили,
не мав ні
краплі вдячності за те,
що має:
пасовище, воду, сонце,
зелені гори
і стрімкі річки,
великий
простір для свого потомства...
Тепер на
ньому гатить в барабан
якась бридкая
курва на майдані,
на мавпу
схожа, що із шапіто
втекла, і це
транслюють по каналах,
як перемогу
правди на землі,
і хтів би
заперечити віслюк,
проте вже не
спроможний, бо він шкіра,
і бачить він,
що далі буде й як
на ньому
прикликають інші лиха:
війну...
руїну... як із тисячів
вже роблять
барабани для концерту...
21.09.2023.
Другие произведения автора:
Космонавт
Памятники наивности
Стихи о Коктебеле
Новые
Меню
