***
У влади є
дивна звичка -
себе з
Батьківщиною плутати.
Хто стане
цьому на заваді?
Лише тільки
Розум і Час.
Та Час, він
кульгає, а Розум
повільно
зростає з підпілля,
куди затоптали
морози
тотальної
глупоти.
І доки вони
поступово
на поміч з
глибин поспішають,
не тим
порозвішує влада
медалі,
співаючи гімн.
Від фальші
її зв’януть вуха!..
Та ж чути
небіжчикам звідти,
куди вони
подвиг забрали,
несила... І
не головне
це все —
пишні, кволі поминки
по справжньому
серця горінню,
рахунки з
брехнею. Коли б
примусили
знов повторити
їх знову, що
нині зробили,
вони б
повторили! - не задля
цих владних,
або нагороди,
чи то
справедливості, ні.
02.05.2023.
Другие произведения автора:
Солнце садится за крыши
Просьба о переписке
Климат