24.10.08
05:20
«А»:
Моє натхнення! Де ти там гуляєш?
Чомусь ти мене другий день минаєш,
Чомусь ти спиш, а може просто косиш,
І слів хороших мені не приносиш.
Мені пророк слова свої диктує,
Хай не проходять думи його всує.
Хай вчинки гарні роблять наші люди,
І добре зерня виростає всюди.
Я є живий, поки я є упертий,
Поки слова мої із гірким перцем.
Поки я рухаюсь в потоці проти руху,
І поки бачу те, що видно слуху.
А бачу я багато що: хороше,
Хороше і ніяке, як пороша.
Й погане дуже, а іще паршиве,
Коли душа пуста, пуста й лінива.
Душі потрібно завше працювати,
Як заставляла ще з дитинства мати.
Як батько сам робив, бо був він приклад
В роботі і в думках, як з цегли виклад.
Працюють всі: пташина в’є гніздечко,
Мурашка тягне гілочку сердешна,
Ховає кісточку собака, бо попросить,
Колись захоче шлунок, заголосить.
Працюють люди, труд їх механічний,
Він завчений, притертий і технічний.
Як автомати всі виконують роботу,
А думати не хочуть ні на йоту.
Для чого ж тоді Бог свою подобу
Віддав людині: тулуб, руки, ноги.
І голова. Цього не розумію:
Для чого голова? Вона ж не вміє
Ні думати, ні мріять, ні сміяться.
Аналізуй? Для чого? Так зостанься!
Для чого голова? ЇЇ відкиньте,
У пекло без Душі скоріш полиньте!!!
Другие произведения автора:
Плата
Стакан наполовину пуст, иль полный?
Изумрудный виноградник прячет гроздь.