18.12.08
21:40
«А»:
Я сьогодні малювала казку.
Замість фарб я брала чисту ласку,
Замість кольорів я брала небо,
І тебе, хороший мій, бо треба.
В моїй казці ти є моїм сином,
Що покинула тебе колись під тином,
Сином, що Бог дав мені по духу,
Той, який так хоче казку слухать.
Мій синочку, любий і ласкавий
Ти не бійся ні мене, ні слави.
Я ж хороша, чесно сказать мушу,
Бо тобі подарувала душу.
Бо тобі подарувать готова
Серце і слова свої з любові,
Бо життя для мене мало стало –
Я життя тобі подарувала.
Ти і я, а ще є в мене доня,
Подає вона тобі долоню,
А взамін бере і руку й серце,
І слова у неї з гірким перцем.
Ти пробач мене, і її тоже.
Ми любити тебе разом зможем,
Я як мати, а вона – дружина,
Почуття ці наші – безупинні.
Сонечко моє, я тобі вдячна
За слова жорстокі, необачні,
І за те, що ти теж пишеш казку,
Казка ця найкраща в нашім часі.
За усе, що сталося, подяку
Хочу тобі скласти, як відзнаку.
Ти мене пробач, за те, що сміла,
І образила тебе колись невміло.
Я люблю тебе, любов ця чиста,
Солов’їним співом в небі висне,
І в малюнок мій приносить знову
І добра, і радості, й любові.
Другие произведения автора:
СМС. Пойдём туда, куда Макар телят гоняет?
Муки творчості...
Иннуля, девочка, прости!
Это произведение понравилось: