14.12.08
01: 55
«А»:
Із моїх уст звучать нові слова,
Слова прості, але в них новий хаос,
І так болить від слів цих голова,
Їх є багато так в мені, і є так мало.
Слова звучать, від них нікуди не втечеш,
Вони ясні, як день, як ніч, вони жорстокі.
Слова несуть вінки нових пісень,
Закоханих людей, неодиноких.
Слова ці зачаровують, манять,
І перетворюють в реальність мої мрії.
Це лиш слова, та як їх не узнать,
Не бачити красу церков Софії?
Я розуміти стала лиш тепер,
Що я живу і жити буду вічно.
В огні мойого слова раб умер,
І правду можу я казать непересічно.
Стріла, яку пустили навмання,
Попала в ціль і круто так попала.
Нові вона дарує всім знання.є
Та, виявляється, що знань оцих так мало.
Другие произведения автора:
Не зная разлуки, не знаешь и грусти
Вопросы вечные
Позолотите даме ручку, господа
Это произведение понравилось: