Ті свята, що
ми колись святкували,
від дитинства,
визнані
врешті поганими,
іх пожбурили
на смітник історії.
Ті свята, що
цінуються
за новим
прейскурантом,
не хвилюють
людей кількох поколінь,
тож сприймаються
ними
як тягар і
опудало.
Віддзеркалилася
ситуація.
А слава
вчорашня — ганьба,
а ганьба —
нині слава.
Єретики, що
отримали канонізацію,
як і всі
(майже всі?) попередники їхні,
розмальовані
будуть в підручниках:
шмарклі, вуха
ослячі.
Школяри так
старанно повторюють рухи за партами...
Мертві, котрих
обіймали в сльозах,
називали
святими, героями,
в житіях
редагованих — вихрести.
Слушний мент
пригадати на іншому світі
власні
погляди.
Рідні й друзі?
Та он же ж — чужі й вороги!
Власний хвіст
доганяє з гарчанням сюжет.
Ідеали,
присяги вчорашні?
Сучасним
судом перековані в злочини.
Раз на тисячу
років прийде землетрус,
в галереї
змішає умовні портрети
нібито
патріотів і нібито зрадників.
У розколинах
зникне вода,
все затягне
пісок.
09.05.2024.
Другие произведения автора:
Романс о яблоке
Его трагедия
На порозі
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
