Сурма

Підем кацапів клятих бити

де український небокрай,

де вирви, смерть, як тіні діти;

якщо є сила, повставай!

Змикає ворог справа, зліва

жорстоке коло, та його

ми розриваємо. Там Київ,

Одеса, Харків... у вогонь

занурює Херсон з Донбасом

дикун, що палить Божий світ.

І горем тхне, горілим м’ясом!

За пращурами слід у слід

повторюємо шлях пекучий

і повертаємося ми

із гнівом за тортури Бучі

в Батурин, мурами тюрми

хитаючи, немовби часом;

а мо’ його для нас нема?!

Одне — відповісти образам —

нарешті згинуть недарма!

Москаль заходить справа, зліва,

з повітря, з моря... на міста,

на села ллє пекельна злива.

Назустріч люттю пророста,

таким бажанням покарати,

що це вже край, мабуть: нічим

не допоможуть дипломати!

Вже Божий суд — що нам, що тим.

Сурма сурмить. Ти чуєш, брате?..

04.02.2024.

Другие произведения автора:

Я благодарен больницам

Спаплюжені присяги

В мире пьяном пьяные пророки