Стрімкі, як падіння

Стрімкі, як падіння


Пам'ятатиму довгі шляхи
крізь травневу смарагдову Польщу,
лице доньки в автобуснім склі,
ніби місяць бліде, і тонке, як обличчя мадонн,
що стуляють долоні в альтанках
за штакетниками, що біліють,
ніби слово "пробач";
все просте: чорні латки землі і березовий гай,
людний ярмарок - свято у місті -
повз які ти промчався і втратив навік,
і ніколи уже, і нічого не вдієш...
Ще втікач, ще refugee,
пілигрим із дітьми,
що в собі уособлює батька і матір,
Богом схований в жменю - і це весь резон,
розшифровка стрімких, як падіння, подій,
спроба щось пояснити хоча би собі,
зупинитися там, де, мов сітка, м'яка
врешті виникне крапка, межа
і впіймає, поверне, нехай не додому,
прикладе врешті зілля цілюще до ран.

6.05.2022.
© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0336814 от 6 мая 2022 в 10:27


Другие произведения автора:

Солнце садится за крыши

В мутном перископе Дурня

У влади є дивна звичка

Рейтинг: 0Голосов: 0267 просмотров

Нет комментариев. Ваш будет первым!