Стрімкі, як падіння
Пам'ятатиму довгі шляхи
крізь травневу смарагдову Польщу,
лице доньки в автобуснім склі,
ніби місяць бліде, і тонке, як обличчя мадонн,
що стуляють долоні в альтанках
за штакетниками, що біліють,
ніби слово "пробач";
все просте: чорні латки землі і березовий гай,
людний ярмарок - свято у місті -
повз які ти промчався і втратив навік,
і ніколи уже, і нічого не вдієш...
Ще втікач, ще refugee,
пілигрим із дітьми,
що в собі уособлює батька і матір,
Богом схований в жменю - і це весь резон,
розшифровка стрімких, як падіння, подій,
спроба щось пояснити хоча би собі,
зупинитися там, де, мов сітка, м'яка
врешті виникне крапка, межа
і впіймає, поверне, нехай не додому,
прикладе врешті зілля цілюще до ран.
6.05.2022.
Другие произведения автора:
Флажок на древке
Знаю, где они
Танки-тараканы
Новые
Меню
