Шкода, що я...

***

Шкода, що я не вчився воювати

замість писати вірші, заряджав

слова, мов холості набої, в зброю,

яка не має сили проти звірів,

що не бажають знати й розуміти

російську навіть, жодну з людських мов,

а тільки сленг жорстокості та болю,

який тварин лякає…

Так, шкода,

бо перевертнів важко розпізнати,

вони тобі втираються в довіру,

ти з ними розмовляєш…

Коли треба

одразу брати зброю, і тоді

вже набагато менше буде тексту,

де йдеться про зруйновані міста,

дітей розстріляних,

людей в облозі,

а більше чорних та болотних плям,

ще дезертирів, полонених, більше

благань пощади й миру.

Лише так!

06.03.2022.

Другие произведения автора:

Правда, яку гамселять кийками

По облакам джаза

Пёс