День в «розгарі» - більше 30 в тіні.
Завітрило, наче калорифери ввімкнули.
Я про тебе зовсім не забула,
Хочу знати, хто ти є, де ти?
Світ біжить разом із шумним днем
Я спокійна зовсім і щаслива.
Літо десь гуляє пустотливо,
Розкидається то сонцем, то вогнем.
Все в порядку, все буде «Окей»,
І «Ажур» десь тихо засміється,
Синій птах співа, як соловей,
І словами в серці озоветься.
Ті слова простенькі, то «секрет»,
Про який з тобою уже знаєм,
Ми сміємся, ричимо, ридаєм…
Він хороший, милий наш секрет.
Ти сказав про щось, сказала я,
Коля засміявся, щось добавив,
Міша скоса зиркнув, слово вставив,
Бо зібралася уся сім’я .
Хто є ти, питання це складне,
А хто я є - це ще складніше.
З сторони усім усе видніше,
Ти знайдись, мовчання слово золоте.
Я люблю усю свою сім’ю,
Всіх дітей, і чоловік мене кохає,
Бо в житті , йому, я завше знаю,
Треба я як пісня солов’ю.
Я люблю послухать тихий дощ,
На веселку потім тихо подивитись,
І з тобою поглядом зустрітись,
Серце хай застука трохи, що ж.
Я люблю розставить по місцях
Речі і думки, слова і вчинки,
Щоб спокійно отой «Синій птах»
Прилетів до нас з надією й барвінком.
Ти приходь, розумний милий «бред»,
В нашу хату, будем тобі раді,
Бо тобі не треба вибирати,
В тебе більш думок, чим має Інтернет.
Рада я, що крапка вже стоїть
Над тим «і», що мучило чимало.
Як сказати правильно, не знала,
Тому й серце трошечки щемить.
Зараз літо, але я боюсь
Тої осені, що прийде зовсім скоро.
Золотистий лист над жовтим бором
Відлетить і скаже, що учивсь.
Вчись, листочку мій, будь золотим,
Не впади десь посеред дороги,
Щоб не витерли об тебе ноги
Ні вогонь, ні труби, ані Рим…
Вчись, листочку, може, ти в руно
Золоте колись перетворишся.
Ти незгод життєвих не боїшся.
Чи не забагато для кіно?
Не забудь в сценарій скорий свій,
Ти Александрових записати.
Хай нам перших ролей і не мати,
Втримати у серці нас зумій.
Не забудь: важливі у житті
Душі: темна, світла і нейтральна.
Хай живуть єдино і астрально
І тоді складуться всі путі.
Пам’ятай, тебе оберіга
Власний Ангел, той, що охоронець,
І тобі в житті допомога,
Власний розум і душа й свідомість.
Я борюсь за тебе, я молюсь,
Від незгод тебе оберігаю,
Вірю я, та ні, напевне знаю,
Скажеш ти: «Незгодам не здаюсь».
Зовсім скоро скажеш ти комусь:
Я дружу з тобою,
і люблю тебе
й кохаю…
«В чем смысл жизни? Служить другим и делать добро»
Аристотель
Новые
Меню
