***
Щури людей
загнали у підвали,
у льохи та на
станції метро,
щури, які ще
вчора статки мали,
які коханкам яхти
дарували,
шури, які за
різне барахло
та вілли з
білосніжного мармуру
готові власну
матір задушить,
які уяву хвору як
цензуру
півсвіту нав’язали
і за мить
готові в
нори-бункери сховатись,
хвіст підібгавши, смердюки-щури
у дорогих
костюмах, начувайтесь!
Це не назавжди –
тільки до пори.
І люди скоро
вийдуть із підвалів,
і відновлять
підірвані мости,
і все, що ваші
слуги підірвали, –
та ні – раби, які
ковтають стид,
і сльози
висохнуть, що ви пролили,
і кров із ними,
але вам хана,
навіки, що б ви
далі не зробили,
навколо вас,
вгорі лише труна.
04.03.2022.
Другие произведения автора:
Выщербленный маятник
Петух пропел...
У Тургенева было прекрасное местоимение