Самі легенди, наче попіл.
Ось, що лишається від них.
Від українців, що згоріли
в історії. Від них усіх,
далеких чи не дуже. Тліє
під шаром сірим пам′ять. Ти
роздмухати її зумієш,
якщо захочеш. Підхопи
полеглий прапор, відгукнися,
відчуй, почуй своє ім′я.
Вони майнули, та збулися.
Торкнися їх, наповни Я
джерельною водою, змістом,
крізь баговиння прорости!
Вони загинули й збулися.
За ними встати маєш Ти.
12.06.2022.
Другие произведения автора:
Ворона в клетке
Жажда джаза
Емігрантська канитель
Новые
Меню
