«БЛАГОДАТНИЙ ВОГОНЬ» (Продовження вечірньої казки)
Вогонь – могутнє Боже диво,
Рушійна сила в намірі буття.
Людина розумом керуючись у всьому
Його на службу вічну прийняла.
Коли стихія вирветься на волю…
Руйнує все, що стріне на путі..
Лише тоді ми можем розуміти
Свою мізерність на святій землі.
До Космосу, до Всесвіту – ми діти,
В наївних пустощах шукаєм в небо шлях.
Один наївний став апологетом,
Бо передбачив голови великі в нас…
То був посвячений у «Променисте людство»,
Від них отримав втаємничені знання.
Істот зелених бачив на орбіті,
Польотами у космос марив навмання.
Щоби безглузді зрозуміли силу,
А друзі Божі впевнені були,
Не раз вогонь у чудодійний спосіб
Спровадив Бог до впертої юрби.
Вогонь не шкодив бранцям Вавилону,
Коли страшна палахкотюча піч (Даниїла 3:15,27,28)
Віддала неушкоджених героїв,
Що не злякалась Божих ворогів.
Жерці Астарти і Ваалів (1Царів18:24,25)
В присутності Ізраїля всього
Свою облудну неміч показали,
Відкрили сатанинське зло. (Ефесян 2:2)
Царі продажні, священство лукаве
Супроти Божих вказівок пішли.
Пророк Ілля отримав від Єгови
Вогонь, що знищив ворогів.
Вогонь явився і Мойсею, (Вихід 3:2—5)
Тоді його послав Творець.
Народ ізраїльський з Єгипту
Пішов із рабства, накінець !
Коли Син Божий з небуття воскрес
І до Отця пішов у небо, (Матвія 28:18)
Дух Божий на апостолів зійшов
Вогнем на кожного окремо. (Дії ап.2:3)
І демон вмів вогонь зіслати,
Коли на Йова напад був.(Йова1:16)
Свою невинність той не втратив,
Прихильність Божу привернув.
Ми в суєті не бачим сьогодення,
Навколо нас події не прості…
Ми прагнем чуда: знову, знову,
А розумом наївні і сліпі.
Шукаємо свободи від порядку –
Раби фальшивих релігійних вчень.
Комусь від цього спокій і достаток,
А ми – борці за безпросвітний день.
На наші розуми дрімучі
Достатньо вигадок, легенд.
Прадавні звичаї поганські
Нас відділили від небес.
Земне, наївне, недалеке…
Мов гніт, що тліє, догора…
Як очерет надломлений під гнітом,
Останній прояв розуму зника!
В нас дурисвітів не бракує.
І кожен переконує в своє.(1Коринтян1:19—25)
Ніяк до купи їх не можемо зібрати,
Щоб зрозуміти, звідки цей вертеп.
Чи ми на розумі звихнулись,
Чи хто на нас зіслав напасть:
Коли одним вогонь з’явився,
То іншим до святого зась !! (Об’явлення 13:13)
Католикам вогонь не сходить…
Що, благодаті в них нема? (1Тимофія 3:2; 4:1—3;)
Чому ж до папи на поклони (Матвія 7:21—23)
Спішить засліплена юрба?
Що за всеядність безрозсудна,
Який іще екуменізм….?
Людей, що Бога відреклися,
В одне ярмо – примарний комунізм?
Тепер прозрійте, розміркуйте:
Для всіх один Єдиний Бог.
І Сина Він послав для того,
Щоб з кожного народу праведний прийшов.
Бо Пастир лиш один, одна отара.
Хто розділяти хоче нас?...(Івана 10:16; Колосян 2:8)
Легендами, байками від традицій….(Псалом 65:2,3; 1Кор.10:14)
Світає вже, надходить Правди час! (Івана 1:6,7)
Царює Син, один між ворогами – (Об’явлення 1:7; 12:9; 21:1)
По цілім світі – Біблія в руках. (Матвія 24:14)
Лукавий не здолає многотою мови,
Ніхто до Правди не закриє шлях!
| 
Новые
Меню
