СФИНКСЫ

       СФИНКСЫ

Ну, что ж вы, сфинксы,….

Всё таинственно молчим?...

Нежель судьба у вас такая –

Молчаньем мудрость представлять.

Затеряны средь пепла прожитых эпох

Все те, кто вас из камня созидали.

Хвалились вечностью, что в памяти людей….

Но их могилы, как туман, распались.

Сегодня те же самые волхвы.

О вечной памяти наивных убеждают.

А мудрость их - к мамоне лишь зовет…

И перед прахом ритуалы отпевают.

О Вечном нет понятия у них.

Седая древность мифами пугает.

То, что им Высший Разум сообщил,

Забитый ум уже не понимает.

Римлянам 1:21,22 «…но сделались

безумными в своих рассуждениях,

и их невежественное сердце помра-

чилось. Утверждая, что мудры, стали

глупыми …»

              СФІНКСИ

Що, сфінкси, таємничо мовчите?....

Така невтішна ваша доля.

Багато хто, мов мудрий, вигляда,

Коли нічого не говорить.

Пропали в попелі століть

Всі ті, що вас із каменю творили..

Хвалились вічністю у пам'яті людей,

Але німі у жалобі могили….

Сьогодні ті ж самі наївні чаклуни

Про вічну пам'ять простакам говорять.

Та вся їх мудрість до мамони заклика,

І перед прахом ритуали хороводять.

Про Вічного не відають вони.

І сива давнина їх міфами лякає.

Те, що їм Вищий Розум розповів,

Зіпсутий розум більше не сприймає.

Римлянам 1: 21,22 «але отупіли у своєму

мисленні, і темрява огорнула їхнє

нерозумне серце. Заявляючи, що є

мудрими, вони стали безглуздими….»

Другие произведения автора:

ПОЙМАЛАСЬ, ОБЕЗЬЯНА!

ИДУЩЕМУ -- ДОРОГА***

ПАРАДИПЛОМАТИЧЕСКИЕ ОТНОШЕНИЯ (Странный дипломат «ж» в Украине)

Это произведение понравилось:

Екатерина Комарова

Татьяна Уразова

Мария Козимирова