СФИНКСЫ
Ну, что ж вы, сфинксы,….
Всё таинственно молчим?...
Нежель судьба у вас такая –
Молчаньем мудрость представлять.
Затеряны средь пепла прожитых эпох
Все те, кто вас из камня созидали.
Хвалились вечностью, что в памяти людей….
Но их могилы, как туман, распались.
Сегодня те же самые волхвы.
О вечной памяти наивных убеждают.
А мудрость их - к мамоне лишь зовет…
И перед прахом ритуалы отпевают.
О Вечном нет понятия у них.
Седая древность мифами пугает.
То, что им Высший Разум сообщил,
Забитый ум уже не понимает.
Римлянам 1:21,22 «…но сделались
безумными в своих рассуждениях,
и их невежественное сердце помра-
чилось. Утверждая, что мудры, стали
глупыми …»
СФІНКСИ
Що, сфінкси, таємничо мовчите?....
Така невтішна ваша доля.
Багато хто, мов мудрий, вигляда,
Коли нічого не говорить.
Пропали в попелі століть
Всі ті, що вас із каменю творили..
Хвалились вічністю у пам'яті людей,
Але німі у жалобі могили….
Сьогодні ті ж самі наївні чаклуни
Про вічну пам'ять простакам говорять.
Та вся їх мудрість до мамони заклика,
І перед прахом ритуали хороводять.
Про Вічного не відають вони.
І сива давнина їх міфами лякає.
Те, що їм Вищий Розум розповів,
Зіпсутий розум більше не сприймає.
Римлянам 1: 21,22 «але отупіли у своєму
мисленні, і темрява огорнула їхнє
нерозумне серце. Заявляючи, що є
мудрими, вони стали безглуздими….»
Другие произведения автора:
МАСТИТЫЙ ДИЛЕТАНТ
ИСПОВЕДЬ ГЕРОЯ
В ПЛЕНУ ПОНЯТИЙ
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
