ДВАДЦЯТЬ РОКІВ НА ПІСКУ
Матвія 7: 26 «А кожен, хто чує ці слова
та їх не виконує, буде
подібний до чоловіка
безглуздого, який
побудував свій дім
на піску».
Нам
спадщина страшна зосталась.
Живемо
мирно…без ладу.
Старий
режим украв в нас волю –
Невольники
сліпі, лиш множимо біду.
Ми
вже раби у власнім краї,
Окови
наші від віків –
Бо
на царів і месників чекали,
Народ
розділений до правди не дозрів.
Як
вміло нас зуміли розділити…
Під
гаслом, що народ свобідний і святий.
Нам
демократію дарують, наче ширму,
А
хижаки лютують, ніби змій!
Десятки
партій, поглядів, релігій --
Мамона
визначає лейбмотив.
Козацтво
бутафорне, без мети дрімає,
Нема
ідей на справжній мир.
Вже
перше покоління у свободі
Несе
тягар традицій і безумних дій.
Готове
в світ, шукати долі,
Бо
рідний край прийняти не зумів.
У
світі, де глобальна етика відсутня,
Нема
надії на щасливе майбуття….
Коли
ж ми навчимось робити їншим,
Те,
що хотіли б, щоб вони робили нам!
Як
нам далеко до правдивої любові,
До
безкорисливих і дружніх дій.
Чому
ми не вчимо дітей любити –
Коханням
засліпили розум молодий.
Хто
раво дав всім нечестивим керувати,
Інстинктами
губити і рівнятись до тварин.
Хіба не час духовно прокидатись,
Безсмертні істини нести в
свій дім.
Другие произведения автора:
АНЧАР ПОКА НЕ УСТАРЕЛ
ПО БОЛЬШОМУ СЧЁТУ
ПРИДВОРНАЯ СВОБОДА
Новые
Меню
