1025 – СОЛЬ ЗЕМЛИ
Тысячелетие мелькнуло….
За ним и двадцать и пять лет.
Все, кажется, мы пережить успели –
Для зрелости солидный век.
Все войны, потрясения и дрязги
Никак не обходились без шаманов и святош.
Одни в походы грабить собирались,
Другие защищали отчий дом.
Что им мешало навести порядок,
В чем кроется исконная беда.
Ведь до сегодня нет намека
Чтоб миром полнилась земля.
Но вряд ли простаки в ответе,
Они покорно крест несут.
Традиционно бьют поклоны,
Свечами ублажают путь.
Им Слово Бога не знакомо,
Иначе мир бы был давно.
Наш культпросвет с попами вместе
Обряд языческий внедряют заодно.
Кто теократию преподнести способен,
Кто Заповеди Бога бережет?
Многоликая церковь в мамоне,
Политической жизнью живет.
Величие, могущество, помпезность
Для всех как бутафория, как боль.
Ее вся позолота и надменность –
Утратившая силу соль.
Матфея 5:13 «Вы – соль земли.
Но если соль потеряет силу, то
как снова сделать ее соленой?
Она уже ни на что не годится.
Ее остается только выбросить
на улицу, где люди затопчут ее.»
1025 – СІЛЬ ЗЕМЛІ
Тисячоліття промайнуло,
За ним ще двадцять і п’ять літ.
Здається, все вже пережили,
Для зрілості підхожий вік.
Всі потрясіння, війни, чвари
Не обійшлися без шаманів і ченців.
Одні збирались у походи грабувати,
А інші – боронили рідний дім.
Що їм бракує для порядку,
Де криється страшна біда?
До нині й натяку не видно
Щоб миром повнилась земля.
Не простаків спитати треба,
Вони покірно хрест несуть,
Поклони традиційно відбивають,
Свічками задобряють путь.
Їм Слово Боже не відоме,
Інакше, мир би був давно….
Просвіта разом із попами
Поганські звичаї плекають заодно.
Хто теократії навчає,
Хто Заповіді Божі береже?
Церкви поділені, строкаті
Давно в політиці уже!
Величність, пишність, всемогутність…
Для всіх, мов бутафорія, як біль.
І попри згубну пиху, позолоту –
Всього лиш вивітрена сіль.
Матвія 5:13 «Ви – сіль землі. Якщо ж
сіль втратить свої властивості, то як
зробити її знову солоною? Вона вже
ні до чого не придатна, тому її
викидають геть і топчуть.»
Другие произведения автора:
СВЯТОСТЬ ЖИЗНИ
ЖЕМЧУЖИНА ПОЭТА (На стих «Бисер свиньям» Виктора Козлова)
НЕЧИСТЫЙ, ПИАР (На стих. «Пиарщикам» Людмилы Черных)
Новые
Меню
