«ВЕЛИЧЕСТВЕННЫЙ ВЕК» (Всплеск мрака, турецкий вариант)
Нам занавес на времена язычников открыли,
Когда империи насилием делили мир.
Вся их надежда на грабеж и силу,
Не видно тех, кто ненавидит гнусный пир.
Цари от Бога вовсе удалились,
Все священство в прислуге сумасбродным палачам.
Безумие напрасных дрязг, изысканная подлость –
Мир весь во мраке на распутье оказался сам.
Ослеплены ученьями злодея.
На Бога понапрасну навлекли позор.
От имени Его оружие готовят –
Бросают обездоленных в войны костер.
Особенные почести убийцам, как героям.
И нет того, кто слышит: - Не убей!
С пеленок дети учатся для бойни,
Умея лицемерно славить мир.
И все, что человек достиг в науке –
Прежде всего – для бойни, для войны.
Все, что способно к разрушенью –
Для «высших целей», радость сатаны.
Как трудно выходить из рабства мрака
И равенство признать людей и рас
Суметь между своими видеть извращенцев,
Ведь справедливости приходит час.
И если бы на то не Божья воля
Мы видели бы лишь надуманных врагов….
Но начинать лишь от себя придется,
Чтобы увидеть: -- кто нас предал от веков.
Иоанна 16: 11 «и, наконец, о суде, потому
что правитель этого мира предан суду» .
« ВЕЛИЧНЕ СТОЛІТТЯ» (Сплеск мороку, турецький варіант)
Часи поган, відхилена завіса
Імперії огидні розділяють світ.
Єдина їх надія на грабіж і силу…
Немає тих, хто ненавидить гніт.
Царі далеко відійшли від Бога,
« Душ пастирі » прислужують навіженим катам.
Безумні чвари, вишукана підлість…
Світ в темряві і на розпутті, сам.
Засліплені вченнями від Лихого,
На Бога марно стягують ганьбу.
Від імені Його беруть у руки зброю,
Мов хмиз в огонь, ведуть знедолену юрбу.
Найвищі почесті убивцям, душогубам.
Ніхто не чує заповідь – Не вбий!
З колиски діти вчаться воювати
І лицемірно вихваляти мир.
Все, що людина досягла в науці –
Найперше приміряє до війни.
Усе, що здатне руйнувати,
Все зараховують до «вищої мети».
Як важко вийти з темряви неволі,
Признати рівність всіх людей і рас,
Зуміти бачити збоченців поміж себе,
Бо справедливість відновити час!
Якби на те не Божа воля,
Ми й далі би шукали ворогів.
Та треба починати з себе,
Щоб бачити того, хто людство звів.
Івана16:11 «а потім про суд, оскільки
правитель цього світу вже засуджений.»
Другие произведения автора:
ЧТО-ТО С ПАМЯТЬЮ ЛЮДЕЙ...
МОНАСТЫРСКИЙ ЧАЙ
МИФЫ--АПОКРИФЫ
Это произведение понравилось:
Новые
Меню
