***
О край дождей и непогоды,
Кочующая тишина,
Ковригой хлебною под сводом
Надломлена твоя луна.
За перепаханною нивой
Малиновая лебеда.
На ветке облака, как слива,
Златится спелая звезда.
Опять дорогой верстовою,
Наперекор твоей беде,
Бреду и чую яровое
По голубеющей воде.
Клубит и пляшет дым болотный…
Но и в кошме певучей тьмы
Неизреченностью животной
Напоены твои холмы.
С.Есенин (1917 г)
****
Мій краю, у дощах і непогоді,
Досвітня тиша мандрівна,
Немов надломлена хлібина,
Із піднебесся місяць вигляда.
Край переораної ниви
Малиново жевріє лобода.
На гілці хмари, наче слива,
Зоря у позолоті загляда.
І знову верствами сумними,
Супроти твоїх бід усіх
Бредучи відчуваю як яріє
По водах сизих ясний слід.
Клубочить в танці дим болотний…
І у дзвінкім покрові пізньої імли
Дивною невимовністю тварини
Напоєні твої в дрімоті пагорби.
Другие произведения автора:
БУДНИ ЗАКАТА
НАВСЕГДА ОТСТАВШИМ
ДУМАЙТЕ САМИ....
Это произведение понравилось: