ПОСВЯТА БАТЬКОВІ

Я спать не хочу. Ні, скоріш не можу:
Згадався батько. Він, напевне, тоже
На мене з неба глянув-подивився,
І світ мені по-іншому відкрився.

Мій тато був, на небі є він, знає,
Що ми усі з добром його вітаєм,
Що не забули – світла його пам’ять.
Хай з миром спить, - оце приходить знання.

Він залишив по собі щось багато:
Стоїт в дворі нова повітка й хата.
І сад росте, в саду розквітли квіти,
Й до мами знов приїхали всі діти.

І брат і я з пошаною вклонялись
Йому і мамі, - це ми пам’ятали.
Ви не хвилюйтесь, що у світ широкий
Ви провели нас, це – не є жорстоко.

Самі колись поїхали із дому,
Щоб працювать, і щоб не знати втоми,
Ростить дітей і будувати хати,
І десь в степу сади нові саджати…

Мій тату, є продовження у тебе:
Є внуків п’ять, і бачило те небо,
Найменший з них імення твоє носить,
У долі він хорошого лиш просить.

Всі кажуть: Коля в дідуся удався,
Бо він роботи зовсім не цурався,
Бо він усе, якщо береться зробить,
За це і нива щедро йому родить.

Він теж спокійний, щедрий і завзятий
Садив дерева й вчиться будувати.
Він людям лиш з добром відповідає,
Бо все верне сториця, це він знає.

Мій тату, спи спокійно, а за тебе
Молитись будем. Нам поможе небо.
Згадають люди лишень про хороше,
Бо жив ти гарно й думав не про гроші.

З твоїм ім’ям нам двері відкривають,
Бо люди добре тебе пам’ятають,
Бо ти добро приносив задаремно,
Хотіли люди все чогось від тебе.

Ти роздавав, робив і не жалівся,
І світ старий по-новому відкрився,
І церква вгору виросла швиденько,
Бо ти до неї приїжджав раненько.

За упокій поставим Богу свічку.
Хай буде сон твій тихий, добрий, вічний,
Ми знаємо, що нас з небес вітаєш,
Нас відпускаєш, і тебе ми відпускаєм…