Подаруй

11 сентября 2013 — Дмитрий Кречет

 

 
Подаруй світло своїх очей,
Запалає нехай синє небо.
Тільки раз лоно білих ночей.
Я не можу заснути без тебе.
 
Ти мовчиш, ніби тиша в тобі
Прагне вирватися на поверхню,
Ніби кличеш мене на двобій,
Так ласкаво і лагідно зверхньо.
 
Погляд, в кайдани любові закутий,
Прагне промовити ніжне "люблю",
Жадібно й хижо шукає спокути
Й плаче краплинами кришталю.
 
В твоїх думках, очах печальних,
В твоїй душі, усмішці, долі,
В твойому дивному мовчанні
Я бачу образ мимоволі
 
Твого лиця з безгрішними очима,
Твоїх зірниць, холодних від дощу.
Я бачу образ твій, славетная дівчина,
Я рук твоїх ніколи не пущу.
 
Хочу знати про тебе всю правду.
Подивись же на мене, молю!
Сповіси мені слово, що здавна
Розуміли ми всі як "люблю".
 
Жодна фраза не в змозі на себе
Повноваження брать почуттів.
Я не можу прожити без тебе
Жоден день у моєму житті.
 
В перший раз признаюсь, як в останнє,
Що для мене ти більш, ніж краса.
Я безсилий в стрімкому коханні,
Що народжене десь в небесах.
 
Тільки ти в моїм серці, єдина,
Тільки твій чую голос у тиші.
Моя люба, кохана людина, -
Лиш для тебе усі мої вірші...
 
30.06.2013
 
© «Стихи и Проза России»
Рег.№ 0136394 от 11 сентября 2013 в 20:13


Другие произведения автора:

"Мне дорог каждый день..."

Капель

Грампластинка

Рейтинг: 0Голосов: 0315 просмотров

Нет комментариев. Ваш будет первым!